Як цитувати
Анотація
Надвисока смертність пацієнтів із ковід-пневмонією, які перебували на апараті штучної вентиляції легень (ШВЛ), за даними НАНУ, за весь період пандемії (2021 р.) досягла 89%, що є неабиякою проблемою. Мета. Аналіз та виявлення можливих причин смертності в даної категорії хворих. Матеріал і методи. На базі палат інтенсивної терапії (ПІТ) одного з терапевтичних відділень м. Вінниці проведено аналіз 22 померлих від ковід-пневмонії, які перебували на апараті ШВЛ, із різними коморбідними станами та отримували лікування гепарином, антибіотиками різних класів і дексаметазоном. Результати. Усі пацієнти отримували на догоспітальному етапі антибіотики (цефтріаксон або азитроміцин). Відмічалось прогресивне погіршення стану хворих незалежно від адекватної кисневої підтримки, проведеної антибактеріальної терапії та застосування антикоагулянтів. Сатурація кисню в день переводу на апарат ШВЛ становила в середньому 84,7±7,2%, при цьому у всіх хворих спостерігалась гіперфібриногенемія (5,4±0,42 г/л) при гемоглобіні 178,3±13,2 г/л та гематокриті 48,4±3,7%. Висока смертність, на думку експертів, зумовлена можливою руйнацією альвеол, залучених до запального процесу, які не в змозі витримувати тиск кисню, що подається на видиху апаратом, а також недостатньою терапевтичною підтримкою. Встановлено, що в третини хворих терапія була недостатньо адекватною (антибактеріальна, антикоагулянтна, антигіпоксична). Вказано, що одним із можливих патогенетичних підходів до лікування хворих на ковід-пневмонію, окрім антибактеріальної терапії, може бути використання кровозамінників, які здатні переносити О2. Висновки. Основними виявленими помилками при веденні хворих, які померли, перебуваючи на апараті ШВЛ, можна вважати пізню госпіталізацію, невиправдане догоспітальне призначення деяких антибактеріальних засобів, застосування недостатніх добових доз антикоагулянтів та неадекватно підібрану антибактеріальну терапію. Переведення хворих на ШВЛ є «терапією відчаю», а подача кисню в легені під високим тиском із високою імовірністю призводить до руйнації альвеолярного апарату, що залучений у запальний процес і не в змозі витримувати відповідні навантаження. Назріла необхідність у хворих, які перебувають на ШВЛ, максимально використовувати екстракорпоральні методи насичення крові киснем або застосовувати кровозамінники, які здатні переносити кисень і покращувати мікроциркуляцію.