Влияние терапии с применением альфа-липоевой кислоты на уровень асимметричного диметиларгинина у больных ишемической болезнью сердца и сахарным диабетом 2-го типа

Анотація

Мета дослідження — оцінити рівні асиметричного диметиларгініну (АДМА) у хворих на ішемічну хворобу серця (ІХС) залежно від наявності цукрового діабету (ЦД) 2-го типу й характеру ураження коронарних артерій (КА) до терапії та в процесі проведеної стандартної й комбінованої терапій із додаванням альфа-ліпоєвої кислоти (АЛК, Діаліпон®). Матеріали та методи. Обстежено 131 пацієнта з ІХС (89 чоловіків, 42 жінок), середній вік 59,6±9,11 року. Контрольну групу становили 20 практично здорових добровольців відповідної статі й віку. Залежно від наявності ЦД 2-го типу хворі на ІХС були розділені на 2 групи: 1-а група (n=70) — хворі із супутнім ЦД 2-го типу, 2-а група (n=61) — хворі на ІХС без супутнього ЦД 2-го типу. Усім пацієнтам для верифікації діагнозу ІХС проводилася коронарографія. Усі пацієнти залежно від характеру ураження коронарних артерій (КА) та проведеної терапії були розділені на 2 підгрупи — підгрупа 1А (стандартної терапії) і підгрупа 1В (комбінованої терапії). У всіх хворих оцінювалися рівні АДМА до терапії та через 3 місяці лікування. Результати. Під час дослідження було виявлено, що в пацієнтів з ІХС як із супутнім ЦД 2-го типу, так і без вірогідно були підвищеними рівні АДМА порівняно з групою контролю (р˂0,05). Під час оцінки рівня АДМА в динаміці терапії виявлено його вірогідне зниження як у 1-й (2,22±0,58 мкМ/л vs 1,79±0,54 мкМ/л; р=0,00001), так і в 2-й групах (2,29±0,61 мкМ/л vs 1,87±0,59 мкМ/л; р=0,0001). При порівнянні режимів терапії в підгрупі стандартної терапії середній рівень АДМА до початку лікування становив 2,00±0,61 мкМ/л, а через 3 місяці терапії — 1,69±0,56 мкМ/л, при цьому різниця між початковим значенням і досягнутим через 3 місяці була вірогідною (р=0,0074). У пацієнтів підгрупи 1В (n=105), в яких проводилася терапія з Діаліпоном, також була відзначена вірогідна тенденція до зменшення рівня АДМА через 3 місяці порівняно з початковим значенням до терапії (2,31±0,57 мкМ/л vs 1,78±0,55 мкМ/л; р=0,00001). При цьому відносне зниження рівня АДМА в підгрупі 1А становило 15,5%, у підгрупі 1В — 22,9%. Висновки. Отримані під час дослідження результати демонструють вплив на розвиток і прогресування атеросклерозу дисфункції ендотелію, особливо вираженої на тлі супутнього ЦД. Застосування АЛК у схемах комбінованої терапії сприяє вірогідному зниженню рівня АДМА, а отже, приводить до зменшення дисфункції ендотелію та, як наслідок, до можливого поліпшення прогнозу в цій групі пацієнтів.