TY - JOUR AU - Strilchuk, L.M. PY - 2017/06/20 Y2 - 2024/03/29 TI - Ексцентрична гіпертрофія лівого шлуночка з дилатацією його порожнини та без неї: відмінності клінічних, лабораторних та інструментальних показників JF - Практикуючий лікар JA - The Praсt. VL - 0 IS - 2 SE - КАРДІОЛОГІЯ DO - UR - https://plr.com.ua/index.php/journal/article/view/67 SP - 5-7 AB - Гіпертрофія лівого шлуночка (ЛШ) та збільшення маси міокарда ЛШ асоціюються з підвищеним ризиком серцево-судинних захворювань (ССЗ), більшою смертністю, вищою частотою аритмій. Ексцентрична гіпертрофія ЛШ (ЕГЛШ) виступає предиктором раптової зупинки серця в осіб зі зниженою функцією ЛШ. ЕГЛШ можна розподілити на два підтипи: з дилатацією порожнини ЛШ та без неї, причому перший підтип супроводжується більш вираженими несприятливими змінами серця та, відповідно, гіршим прогнозом перебігу ССЗ. Метою нашого дослідження стало порівняння клінічних, лабораторних та ультразвукових параметрів осіб з ЕГЛШ із дилатацією ЛШ та без неї. Проаналізовано дані 132 пацієнтів з ЕГЛШ, що проходили загальноклінічне обстеження, загальний та біохімічний аналізи крові, ультразвукове дослідження органів черевної порожнини, електро- та ехокардіографію у Рівненському обласному клінічному лікувально-діагностичному центрі ім. В. Поліщука (70 чоловіків, 52 жінки; середній вік 57,0 (50,0; 65,0) років). Учасників дослідження було поділено на 2 групи: група з дилатацією ЛШ (ГДЛШ, n=36) та група без дилатації ЛШ (ГбДЛШ, n=96). Результати було обраховано із застосуванням програми Statistica 10 (Statsoft, США). Цифрові дані представлені як медіана (нижній квартиль; верхній квартиль). Було виявлено, що дилатація порожнини ЛШ за умов ЕГЛШ є несприятливим чинником, оскільки веде до погіршення структурно- функціонального стану серця, а саме збільшення лівого передсердя (4,30 (3,50; 4,70) см проти 3,80 (3,55; 4,10) см у ГбДЛШ), зниження фракції викиду (53,00 (45,00; 58,00)% проти 64,00 (61,00; 67,00)% у хворих ГбДЛШ). Дилатація порожнини ЛШ у пацієнтів з ЕГЛШ супроводжувалась більшою товщиною стінки жовчного міхура (3,70 (3,00; 3,90) мм проти 3,00 (2,00; 3,60) мм серед пацієнтів ГбДЛШ; p=0,004), вищим рівнем білірубіну (19,4 (11,70; 24,20) проти 14,3 (9,80; 17,60) ммоль/л у ГбДЛШ; p=0,043) та меншою кількістю базофілів (0 (0; 0) проти 0 (0; 1)% у ГбДЛШ; p=0,039). Було виявлено обернений зв’язок індексу маси тіла з товщиною стінки жовчного міхура, а також показано, що несприятливі зміни жовчного міхура відбуваються паралельно з погіршенням стану серця, що підкреслює важливість подальших досліджень у галузі холецистокардіального синдрому. ER -